Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карючити

Карючити, -чу, -чиш, гл. 1) Клеить столярнымъ клеемъ. 2) Коробить, кривить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 224.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЮЧИТИ"
Братовбивчий, -а, -е. Братоубійственный.
Виливання, -ня, с. Выливаніе; изливаніе.
Виправдити, -джу, -диш, гл. Оправдывать, оправдать. Вх. Лем. 398.
Дупла́стий, -а, -е. = дуплинастий.
Закорю́чити, -чу, -чиш, гл. Загнуть крючкомъ. Банькатий, з закорюченим носом. Стор. МПр. 156.
Паморочити, -чу, -чиш, гл. Омрачать, помрачать.
Пам'ятний, -а, -е. = пам'ятковий. Дав пам'ятного. Ном. № 5821.
Підточини, -чин, ж. мн. Самое мелкое зерно, просѣявшееся сквозь решето.
Полох 2 меж. Выражаетъ испугъ, также удары сердца съ испуга. Серце у мене тільки полох-полох, та й замліло. Г. Барв. 127.
Фітик, -ка, м. пт.: Silvia fitis. Вх. Пч. ІІ. 14.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.