Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карючити

Карючити, -чу, -чиш, гл. 1) Клеить столярнымъ клеемъ. 2) Коробить, кривить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 224.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРЮЧИТИ"
Бадьористо нар. Бойко, лихо.
Габелок, -лка, м. 1) Кожа молодой скотины. Вас. 158, 157. 2) Кожа съ шеи лошади или быка. Мнж. 178.
Ґеґе́кати, -каю, -єш, гл. О гусяхъ: кричать. Гуси ґеґекають, качки кахкають. Кв.
Мали́нонька и малиночка, -ки, ж. Ум. отъ малина.
Начальник, -ка, м. Начальникъ.
Обливання, -ня, с. Обливаніе.
Почеревщина, -ни, ж. 1) Пухъ на брюхѣ у животныхъ. 2) Плата или угощеніе проституткѣ. Н. Вол. у.
Ржавіти, -вію, -єш, гл. Ржавѣть.
Рями, -рям, ж. Складки, сборки. Угор.
Царик, -ка, м. 1) Ум. отъ царь. 2) = мишачок 2. Вх. Уг. 252, 273.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.