Горе́цтво, -ва, с. Горесть, печаль.
Жиді́вка, -ки, ж. Еврейка, жидовка. А хто хоче меду пити — ходім до жидівки, а в жидівки чорні брівки, високі підківки. Ум. жидіѣвонька, жидівочка.
Залиця́тися, -ця́юся, -єшся, гл. 1) — до ко́го, на ќого. Ухаживать за кѣмъ (о любовномъ ухаживаніи). Не ходи, не люби, не залицяйся, — не пойду за тебе, ти ж не сподівайся. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився, чи на другу залицявся, мене одцурався. 2) — на ко́го. Имѣть виды на кого, желать кого. А на того Середенка старий дукач залицявся: ходить дукач по ярмарку, собі наймита шукає. 3) Намѣреваться, собираться. Через тебе, вражий сину, мене мати била. Не била, не била, залицялась бити. Подольск. г. Хлопці... вже залицялись бити мене.
Зла́комити, -млю, -миш, гл. Соблазнить.
Куронько, -ка, м. Ум. отъ і. кур.
Перевід, -воду, м.
1) = перехід 1. Нема льоду, нема льоду, нема переводу, хто мене вірно любить, бреде через воду. Беру воду з переводу.
2) Непроизводительная трата, порча.
3) Прекращеніе. Козацькому роду нема переводу.
Пострибати, -ба́ю, -єш, гл. Поскакать, попрыгать. Пострибала через двір.
Сертук, -ка, м. Сюртукъ. Раз іде у виступцях і сертуку.
Упірний, -а, -е. = упертий. Упірна коза вовку користь.
Щербань, -ня, м. Сосудъ съ выбитымъ краемъ.
