Вислебезувати, -зую, -єш, гл. 1) Прочесть по складамъ, съ трудомъ. 2) Разсказать, высказать все, ничего не опуская. Вислебезував їм усе, як од мене таїлись.
Зрешіти, -шію, -єш, гл. Сдѣлаться трухлымъ.
Лемі́ш, -ша́, м. 1) Сошникъ, лемехъ (въ плугѣ). Чому ви, хлопці, не орете? — Да, дядьку, свято — Яке свято? — Чересло й леміш ізнято. Може викую я з його до старого плуга новий леміш і чересло і в тяжкі упруги, може, зорю переліг той. Зробив з лемеша швайку. Испортилъ дѣло, гора родила мышь. Ум. леме́шик.
Му́лька, -ки, ж. = мілька.
Напи́тий, -а, -е. 1) Напоенный. Я буду що-дня і наїдена, й напита. 2) Пьяный. Ти тверезий, я — напита.
Осапувати, -пую, -єш, гл. = обсапувати. Тютюн треба осапувати.
Побережанин, -на, м. Житель побережья.
Присікатися, -каюся, -єшся, гл. Привязаться, придраться, пристать. Присікався до чоловіка, — як не б'є. Присікався як оса.
Розстаньки, -ків, м. мн. = розстань.
Сказити, -жу́, -зиш, гл. 1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. А нехай його сказить — хто це на мене каже. 2) Испортить. Сказив горнець шибу. Їй чарівниця сказила маржину.
