Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карувати

Карувати, -ру́ю, -єш, гл. Значеніе неясно. Потебня (К исторіи звуков. III). 37) переводить на основанія нижеприводимой пѣсни, — чаровать. Cм. еще накарувати. Навчи, навчи, бідная вдова, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої. Окаруєм руки й ноги і карії очі, щоб не ходив до дівчини опівночі. Мет. 214.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 224.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАРУВАТИ"
Вируговувати, -вую, -єш, сов. в. виругувати, -гую, -єш, гл. Изгонять, изгнать кого изъ его владѣній.
Дуби́ло, -ла, с. а) Дубильное вещество. б) Отваръ ольховой коры и пр., въ которомъ вымачиваютъ сукно или нитки. Шух. I. 152, 254. Cм. дуб 3.
Жере́пмик, -ка, м. Лѣсъ изъ жерепу. Вх. Зн. 17.
Замурави́тися, -влю́ся, -ви́шся, гл. Зарости, покрыться травою. Криниця й замуравилась. Грин. І. 148.
Застраши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Испугаться, устрашиться. Драг. 61.
Познаття, -тя, с. Узнаваніе, узнаніе, распознаваніе. Вх. Уг. 260.
Полубок, -бка, м. = обичайка. Вх. Зн. 51.
Прянути, -ну, -неш, гл. Бросить, кинуть. Вона прянула мене на землю і била ногами. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Смажка, -ки, ж. Ум. отъ смага.
Стовповатий, -а, -е. = стовбоватий. — та мальо́вка. Родъ орнамента при раскрашиваніи мисокъ. Вас. 184.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАРУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.