Гишечки, -чок, м. мн. ум. отъ гишки.
Горюва́льниця, -ці, ж. Женщина бѣдстдующая, горюющая. Моя й матінко рідна! Моя й скитальниця, моя й горювальниця. Ум. Горюва́льничка. Моя й дочко, моя й горювальничко!
Зачі́сувати, -сую, -єш, сов. в. зачеса́ти, -чешу́, -шеш, гл. Зачесывать, зачесать, причесывать, причесать. Чи зуміє ж хто з вас мене зачесати? Усі дівочки, як маківочки, зачесані йдуть.
Золоторогий, -а, -е. Съ золотыми или вызолоченными рогами. Був собі пан такий багатий... мав собі шість волів, сьомого золоторогого.
Кислоокий, -а, -е. Съ гноящимися глазами. Був тонкий, сухий, високий і гунявий й кислоокий.
Позаклякати, -каємо, -єте, гл. Оцѣпенѣть отъ холода (о многихъ).
Пошкапити, -пить, пошка́питися, -питься, гл. безл. Посчастливиться.
Проломити, -млю́, -миш, гл. Проломить. Кругом хату обступили, самі двері проломили.
Скраколь, -кля, м. Родъ кегля. скраклі. Игра въ кегли, при которой кегли сбиваются бросаемой палкой. 2) Деревянная связь у плуга, куда вставляютъ дышло. 3) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что жабки, карпульці. 4) Cм. начиння. 4) Часть маслобойни. Cм. олійниця. 5) Лещадь. 6) Родъ вышивки.
Черкати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Проводить черту, чертить. Як надрізує чоловік хліб цілий, то попереду черкає ножем навхрест.
2) Писать. Батюшка усе зашептував і записував; сестра Меланія теж собі пірцем черкала.
3) Бить (огнивомъ). Кресалом черкає.
4) Ругаться, поминая чорта. Не найшов дверей та й черкає: «Шо воно за чорт там?»
5) Выпивать. Горілку, мед не чаркою, поставцем черкає. Прогуляє; кажуть, черкає добре.
6) = черчати.
