Вуйна, -ни, ж. = дядина.
Жабалу́ха, -и, жабелу́ха, -хи, ж. Большая лягушка.
Забрьо́ха, -хи, об. Забрызганный грязью. Cм. задріпа. Так і швендя куди попало бісів забрьоха.
Зрок, -ку, м. Зрѣніе. Бог дав усім люлям однаковий зрок.
Лат, -ту, м. = лата 2. Там такий обідраний, що аж лат на латові.
Ми́катися, -каюся(-чуся), -каєшся(-чешся), гл. Бросаться. 2) Слоняться, шататься, бродить, носиться. На Марусю, що тут микалась то в кімнату, то в хату, то з хати в сіни, то з сіней знов у хату, і не дививсь. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. 3) — у що. Лѣзть, соваться. Коли не піп, не микайся у ризи.
Міськи́й, -а́, -е́ Городской. Розумніше міське теля, як сільська дитино.
Нестидник, -ка, м. Раст. Sithospermum officinale.
Повідправляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Отправить, отослать (многихъ). До людей діти поодправляю.
2) Окончить служеніе въ церквяхъ. Скрізь по церквах уже повідправляли службу Божу.
Стидко нар. Стыдно, постыдно. Стидко, бридко Яремою зваться, а Ярема: «Гов!».
