Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кривуля

Кривуля, -лі, ж. 1) Всякая кривая, ломанная, зигзагообразная линія или полоска. Въ орнаментѣ (вышивки, раскраска посуды, рѣзьба по дереву и металлу и пр.) кривуля (чаще: кривулька) — зигзагъ простой или составленный изъ кружечковъ и пр. Kolb. I. 48. Вас. 184. Шух. I. 281, 283. Любила таки їх (миски) показувать.... І білу велику, на вінцях хрещики, по боках пружки, і червону, що паски святять, з кривульками і з зеленими голубами на дні. Сим. 233. Чумак у дорозі вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. 2) Каракуля, плохо написанная буква. Хоть би великою кривулею, аби було слово написане. Стулити ту кривулю, — виходить слово. Г. Барв. 403. 3) Кривой кусокъ дерева, — напр., употребляющійся для полоза и пр. Въ загадкѣ кривулечкою названа ложка: Чотирі чотиречки та п'ятий Макаречко несуть кривулечку через тин та в вуличку. Грин. І. 249. 4) Въ токарномъ станкѣ: искривленный кусокъ древеснаго ствола, на который опирается лѣвая рука работающаго. Шух. І. 305, 306. Ум. кривулька, кривулечка, кривульця. заєць робит кривульки або кривульці — бѣжитъ зигзагами. Вх. Зн. 29. Ув. кривуля́ка. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 304.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРИВУЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРИВУЛЯ"
Гамкнути, -ну, -неш и гамнути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гамати. Съѣсть, глотнуть. Дай панові покуштувати, а він і гамкне. Ном. № 1148.
Кожом'яківна, -ни, ж. Дочь кожевника. Везе на батьківщину башту кожом'яківну. Г. Барв. 253.
Підданець, -нця, м. 1) Подданный. Всі його підданці носили латані галанці, дивившись на свого царя. Котл. Ен. IV. 14. 2) Крѣпостной. Панські підданці.
Похмуро нар. Угрюмо. Якось похмуро озирались вони. Стор. МПр. 50.
Почеп, -пу, м. ? = почіпка? сидіти на почепі. Сидѣть на самомъ кончикѣ.
Решітка, -ки, ж. 1) Рѣшетка. Желех. 2) Родъ орнамента въ украшеніяхъ деревянныхъ гуцульскихъ издѣлій (гладкой проволокой, втискиваемой въ дерево): ломаныя линіи, различно пересѣкающіяся и образующая ромбоидальныя клѣтки. Шух. І. 281. 3) Подобный предыдущему орнаментъ при раскраскѣ гончарной посуды. Вас. 184. 4) Родъ вышивки. Шух. І. 157, 158, Kolb. I. 48, 49. 5) Снарядъ для coбиранія черники: родъ совка съ плоскимъ дномъ, наружный край котораго оканчивается зубьями гребня; части: дно — гребінь, бока — обруч, ручка — фіст. Шух. І. 167. 6) Собств. Решотка. Родъ полки подъ шерстобитнымь луком, на которой лежитъ разбиваемая шерсть. Седневъ, Черниг. у. Ум. решіточка. Чуб. VII. 415.
Розбіратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. розібра́тися, -беруся, -решся, гл. 1) Разбираться, разобраться на части. 2) Раздѣваться, раздѣться. Не видав Гриць нагавиць: то ся вбірає, то розбірає. Ном. № 2595. Пані Висока не лягала й не розбіралась. Левиц. Пов. 290. Почав розбіраться. Геть розібрався, голий зостався. Грин. II. 127. 3) Усиливаться, усилиться. Як вітер розбереться, то погано буде хату крити. Зміев. у. 4) Зазнаваться, зазнаться и начать что угодно дѣлать. Як створив Бог жидів, то вони перше й шанувались, а дальше роскоренились та й розібрались. КС. 1883. III. 670.  
Сардак, -ка, м. = сердак. На нему сардак чорний. Федьк.
Усобник, -ка, м. Крамольникъ. Не ви прокляті, а гетьмани, усобники ляхи погані. Шевч. 142.
Червінка, -ки, ж. 1) Кровавый поносъ, дизентерія. Угор. Галиц. 2) Брюшной тифъ. Вх. Зн. 79. 3) Родъ рыбы: Leuciscus-erythrophtalmus. Вх. Пч. II. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРИВУЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.