Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Нагати́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Сдѣлать запруду. 2) Наложить много. Нагатила пшона в куліш, що й ложкою не повернеш.
Наддніпря́нщина, -ни, ж. Приднѣпровье.
Обпалити Cм. обпалювати.
Остерегати, -га́ю, -єш, сов. в. остерегти, -жу, -же́ш, гл. Предостерегать, предостеречь. Хто остеріг вас?
Остигати, -гаю, -єш, сов. в. остигти, -гну, -неш, гл.
1) Остынуть.
2) = остивати, остити. Остило йому слухати жінчину гризню.
Пособниця, -ці, ж. Помощница.
Прибік, -бока, м.
1) Боковая пристройка къ зданію, напр. при́боки въ клуні — по обѣимъ ея сторонамъ, для большей вмѣстимости, находятся въ связи съ клунею, но отдѣлены отъ нея стѣнами.
2) Часть сѣней, прилегающая къ хатѣ, отдѣленная отъ остальныхъ сѣней стѣнкой, — здѣсь находится устье варистой печи и входъ въ хату.
Ростворятися, -ряюся, -єшся, сов. в. роствори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Открываться, открыться. Ви, небеса, ростворітеся, ви, святії, Ісусу Христу поклонітеся. До первого грому земля не роствориться.
Типичний, -а, -е. Типическій. Обличчє.... типичне українське.
