Гряни́читися, -чуся, -чишся, гл. Размежевываться, дѣлать, класть границы. Було оце як стануть гряничиться, то село на село йде. Той каже: «сюди гряниця!» а той каже: «сюди!» Скажи, де світ гряничиться не тьмою?
Дешперува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Отчаяваться.
Загруза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. загрузнути и загру́зти, -зну, -неш, гл. Вязнуть, завязнуть, увязнуть. Не громадь, дудку, сіна, бо загрузнеш по коліна. А в той гарбуз москаль загруз.
Кавал, -лу, м. Кусокъ, часть. Нема нікде кавал землі. Ум. кавалець, кавалок, кавальчик. Не порубаний я дуже: головонька на четверо, а ніженьки на шестеро, білі палці на кавалці, а рученьки на штученьки. За кавалок кишки сім миль пішки. Треба nрацювати, щоб кавалок хліба мати. Ой не руш же, наймитоньку, та хліба цілого, — ой там лежить на полиці кавалок цвілого. Рвали тіло по кавалку, пускали на воду.
Мшаль, -ля, м. Раст. Heracleum sphondylium.
Одновілити, -лю, -лиш, гл. = і́льнувати.
Пообсушуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Обсушиться (о многихъ).
Приласкувати, -кую, -єш, гл. Ласкать. Треба вола приласкувати, як запрягаєш.
Тиховід, -воду, м. Мѣсто на рѣкѣ съ тихимъ теченіемъ.
Трупішати, -шаю, -єш, гл. Трухнуть, истлѣвать, гнить, уничтожаться.
