Доволочити Cм. Доволочувати.
Зима́ и пр. = зіма и пр.
Міни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Измѣняться, перемѣняться. День минав мінивсь на вечір. . Тут я став мінитися... вже в мене (вовкулаки) і шкура вовча виросла. Ой має воно (серце) чого ся мінити. Голова болить, аж світ мені міниться. Сердиться, аж міниться. Аж іскри з очей скакнули, на лиці міниться. 2) Затмѣваться, меркнуть. Міниться сонце, місяць. Як сонце міниться, — не можна на його дивитись: очі болітимуть. Ой учора ізвечора, як місяць мінився, ішов Яким до вдівоньки, а сусід дивився. Мов сонечко праведне тоді мінилося.
Няньчити, -чу, -чиш, гл. Няньчить. Не ти ж мене колихав, не ти ж мене няньчив.
Одурити, -рю́, -риш, гл. Провести, обмануть. А найкраще б зробив св. Петро, як би одурив чорта, бо одурити таку погань нема гріха.
Омшити, -шу, -ши́ш, гл. Заткнуть мхомъ щели между бревнами въ стѣнахъ.
Плашкуватий, -а, -е. О дровахъ: изъ широкихъ полѣнъ, плахъ. Дріва шишкуваті.
Спитати, -та́ю, -єш, гл. Спросить. Не спитавши голови, не лізь до ніг. Все розберіть та й спитайте тоді себе: що ми?
Тре нар. Сокращ. треба. Тре тим рогом чесатися, котрим можна дістатися.
Туж нар. 1) Слѣдомъ. А собака туж за ним. 2) Вотъ-вотъ. Аж тут і на дворі туж-туж уже світає.
