Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

криця

Криця, -ці, ж. Чистая сталь. Роблять дзеркала з міді, срібла, криці, а то й золоті роблять. Ком. II. 43. Криця — не лошиця! пів корня ззість, а мірки не довезе. Ном. № 10226. Иногда криця употребляется вм. кресало. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. II. 202.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 308.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРИЦЯ"
Гав'Юрка, -ки, ж. = вевірка. Вх. Пч. II. 7. Cм. білка.
Гирмотати, -мочу, -тиш, гл. Стучать, гремѣть, грохотать. Вх. Лем. 403.
Гіготати, -гочу, -чеш, гл. Ржать. Коні на стані гігочуть. МУЕ. ІІІ. 78.
Гостя́. Въ выраженіи: у гостя́. См. Гість.
Кітлярчин, -а, -е. Принадлежащій женѣ мѣдника. О. 1862. IV. 18.. Cм. кітлярка.
Лицюва́ння, -ня, с. Перелицовываніе.
Назу́блюватися, -блююся, -єшся, сов. в. назуби́тися, -блю́ся, -бишся, гл. Пустить ростки. Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося. Міусск. окр.
Пристаркуватий, -а, -е. 1) Пожилой. Якась пристаркувата пані. МВ. І. 24. 2) Старообразный.
Футіти, фучу, -тиш, гл. Сопѣть, пыхтѣть, дуть. Желех. на все фути́т. Онъ надуть, спесивъ. Вх. Зн. 75.
Чималий, -а, -е. Порядочный, довольно большой, значительный. Городець чималий. Рудч. Ск. І. 25. Розвела пожар чимал. Котл. Ен. І. 37., Ум. чималенький.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.