Брехнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ брехати.
1) Соврать. Можна і брехнути.
3) = гавкнути. Телята ревнули, собаки брехнули.
Вуй, вуя, м. Дядя. Ум. вуйко. Cм. стрий, дядько.
Здерев'Яні́лий, -а, -е. Одеревенѣлый.
Калкий, -а, -е. = кальний.
Мітла́, -ли, ж. 1) Метла. Ой я тую далекую мітлами помечу, а до сеї близенької соколом полечу. 2) Комета. 8) Раст. = мітлиця ж.
Москалів, -ле́ва, -ве 1) Принадлежащій великороссу.
2) Принадлежащій солдату.
Німувати, -му́ю, -єш, гл.
1) Быть нѣмымъ.
2) Безмолвствовать. Німує все, могила могилою. Німує розум, серце замірає. Аж подумати гірко, як ото людина гарна зникла німуючи з-посеред миру Божого.
Простяж Употр. въ выраж. в простяж. Цугомъ. В коляску запрягли дванадцятеро коней по парі в простяж.
Цера, -ри, ж. Цвѣтъ лица. Як циган, смуглой цери був.
Ціпа-ціпа, меж. = ціп 2.
