Верховий, -а, -е. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових.
2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові.
3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ.
4) верхові вила. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды.
5) верхова хата. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ.
6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила?
Вибовтуватися, -туюся, -єшся, сов. в. ви́бовтатися, -таюся, -єшся, гл.
1) Выплескиваться, выплескаться, разболтаться.
2) Выплывать, выплыть съ трудомъ.
Зазу́лька, -ки, ж. 1) Ум. отъ зазуля. 2) Насѣк. То-же, что и со́нечко, божья коровка, Coccinella septempunctata.
Козацтво, -ва, с.
1) Казаки. З Смілянщини, з Чигирина, просте козацтво, старшина на певне діло налетіли.
2) Званіе казака. Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва.
8) Молодые люди. Нашому козацтву хотілося побачити того дива.
Невчас нар. Не во-время.
Орлюк, -ка́, м. Молодой орелъ. На широкі крила підхоплюють орлюки орла старого.
Отопити, -ся. Cм. отоплювати, -ся.
Похопити, -плю, -пиш, гл. Схватить, перенять, воспринять, понять. Він гарного не похопить, а погане зараз. Я йому казав, але він не похопив, та через те й склалось отаке.
Ровінь, -ню, м. Равнина.
Ськати, -ка́ю, -єш, гл. Искать (въ головѣ). Син твій, мати, в полі, в полі спочиває, над ним сидить чорний орел в головоньці ськає.
