Бурдюг, -га, бурдюк, -ка, м. = бордюг 1. Їхав чоловік рябими волами та найшов бурдюг з пирогами. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Бурдюки бити. Шалить. Ум. бурдюжок.
Горобе́й, -бе́я, -б'я́, м. = Горобець. А в горобейка жуінка маленька, сидить на кілочку, пряде на сорочку, що виведе нитку, гороб'ю на свитку, остануться конці — гороб'ю на штанци. Ум. Горобе́єчко, горобе́йко, горобе́йчик. Летів горобейчик, — джив, джив, джив. Горобі́єнько.
Зби́ток, -тка, м. Чаще во мн. ч.: зби́тки. 1) Изобиліе, излишество. Живуть пани у збитках і горя не знають. . Великі збитті усякого добра. 2) — робити. Проказничать. Оті шалихвости паничі зробили мені збитки, взяли коняку та й знатурили. Бо ти тут збитки робиш. 8) на зби́тки. На зло. Це він на збитки отак робить. Я просив його заждати на мене, а він узяв та й на збитки поїхав. На збитки не загину.
Лиса́н, -на, м. = лисак 2 (о лошади).
Ляментува́ти, -ту́ю, -єш, гл. и пр. = лементувати и пр.
Насила́ти, -ла́ю, -єш, сов. в. наслати, -шлю, -шле́ш, гл. Насылать, наслать. Наслано до нас чужих людей! Се Господь мені лихо наслав! се неначе наслано. Какъ будто-бы кто-то умышленно причинилъ (это несчастіе). насланий. Причиненный чужой злой волей (о болѣзни, какомъ-либо несчастіи).
Нецнота, -ти, ж. Порокъ. Лучче цнота у болоті, як нецнота у золоті.
Покволом нар. Медленно. Спускався він із скель покволом. Іде собі покволом.
Посушний, -а, -е. О времени года: когда бываютъ засухи, сухой. Під той посушний рік я насіяв хліба багато, та й не вродив.
Хісен, -сна, м. = хосен. Який мені з того хісен?
