Вимовно нар.
1) Выразительно.
2) Условно.
Відживляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відживити, -влю, -виш, гл. Оживлять, оживить. Те кохання, що його одживило, живу й муку йому собою завдало.
Ду́бити, -блю, -биш, гл. 1) Драть, сдирать (о деньгахъ). Суча жидова за кожну службу по півдесятка злотих дубить. 2) Вымачивать сукно въ отварѣ ольховой коры. Дубить, выдѣлывать кожу.
Запечи́, -чу́, -че́ш, гл. = запекти.
Імня, імени, с. = ім'я. Прибери пня, дай йому імня і з нюю буде чоловік.
Коповик, -ка, м. Полтинникъ, 50 копеекъ. Заплати мені коповика, а я тебе сластьонами нагодую. Тиць йому в руки коповика, а він подивився на мене та й каже: Ні, за півкарбованця не можно.
Неясний, -а́, -е́ Неясный, темный.
Порозцвітати, -та́ємо, -єте, гл. Разцвѣсть (во множествѣ).
Порохнавіти, -вію, -єш, гл.
1) Истлѣвать, обращаться въ труху.
2) Обращаться въ пыль. Земля порохнавіє.
3) Гнить. У чоловіка зуби порохнавіють.
Чех, -ха, м.
1) Чехъ.
2) Родъ серебряной или золотой старой монеты.
