Видати 2, -даю, -єш, гл. Видѣть. А ні слихом слихати, а ні видом видати. Хто в світі не бував, той і дива не видав. Перва сотня виступає, вдова сина не видає. хто видав так говорити? Развѣ такъ можно говорить? ви́дано. Чи то видано, щоб живе мнясо само в рот ускочило? Видано-невидано, якого накидано.
Дереви́ще, -ща, с. = Дубовина.
Кит, -та, м. Китъ. Його кит-риба зараз і вхопила.
На́дмір I, -ру, м. 1) Чрезмѣрность. 2) Высокомѣріе, гордость. Прислухались... до красомовних сеймових докорів «можним панам, земним богам», за їх безумний надмір.
Перекликати, -ка́ю, -єш, сов. в. перекликати, -каю, -єш, и -чу, -чеш, гл. Перезивать, перезвать. Молодая дівчинонька усіх хлопців перекликала. І все таки рідню свою я до себе перекликаю. Як уже всіх перекличе, то дівчата співають.
Покривайниця, -ці, ж. = покривальниця. Покривайниця плаче, покриватись не хоче.
Ралець, -льця, м. Подарокъ, приношеніе при поздравленіи, визитѣ и пр. Цехові братчики понесли цехмистрові на ралець пляшку горілки та ковбасу. Не тільки все те збережу, но взявши із своєї скрині, товариша свого дитині ралець та й добрий положу. ходити на ралець. Идти съ поздравленіемъ и подаркомъ. Взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий, пішла к Зевесу на ралець.
Скандзюбитися, -блюся, -бишся, гл.
1) Скорчиться.
2) Переносно: околѣть. А шоб той собака тобі скандзюбився!
Споритися, -рюся, -ришся, гл.
1) Умножаться, прибавляться, увеличиваться.
2) Спориться, удаваться.
Цільник, -ка, м. = сцільник.
