Гав II, нар. = гев.
Зарі́вно, нар. Поровну, ровно, наравнѣ; одинаково; все равно. Укупі грались (панич та лакей — діти) і усе у них зарівна. Каждого зілля узяти зарівно. Вона ділить все зо мною — зарівно щастя з бідою. Йому зарівно, чи дома, чи ні. Коли не Галя, то хай і... Варвара буде, а я зарівно пропав, бо не буду любити.
Знудитися, -джу́ся, -дишся, гл. Затосковать. Як би була поїхала, то знудилася б. Тяжко ж мені на серденьку, трохи ся не знуджу. Знудившися життям своїм мертвецьким, жадали ми у вирви полетіти.
З'язувати, -вую, -єш, сов. в. з'язати, -з'яжу, -жеш, гл. = зв'язувати, зв'язати. З'язала снопів зо два та й кинула. З'язувати б уже це, та нема мотузків.
Му́рзати, -заю, -єш, гл. Пачкать, марать (лицо, руки).
Піддашок, -шка, м. Навѣсъ надъ выходной изъ дома дверью, надъ крыльцомъ. Ум. піддашечок. Коли б мені тії малярі, — вималювала б милого собі... вималювала б на піддашечку, щоб дивитися як на пташечку.
Позавозити, -вожу, -зиш, гл.
1) Завезти (многое). Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй, дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш.
2) Уѣхать, не возвративъ занятаго. Позичиш кому грошей, чи й так чого попросе, а тоді й поїде і не віддасть. Отак чимало вже нашого позавозили.
Покришка, -ки, ж. Крышка, покрышка. Ум. покришечка. На люльки покришечки поробили.
Стид, -да и -ду, м.
1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. стида завдавати. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала?
2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Ти не давай стиду-бриду цілувати свого виду.
Шалина, -ни, ж. Густая заросль въ лѣсу. Хлопці..... побігли десь у шалину, в ліс. Повів його у лісі не стежками, а шалиною. У шалині отам вовки.
