Відгуляти 1, -лю, -лиш, гл. Отклонить. А батько оце умисне кажуть, щоб мене від роботи відгулити.
Віну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = війнути. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. Вітрець не віне́.
Діва́сенька, -ки, ж. Ум. отъ дівася.
Запалені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Покраснѣть (отъ смущенія, стыда — о человѣкѣ).
Запра́вди, запра́вжки, нар. Въ самомъ дѣлѣ, дѣйствительно.
Зокола нар. Снаружи.
Наволіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. наволокти́ся, -чу́ся, -чешся, гл. 1) Натягиваться, натянуться; стягиваться, стянуться. 2) Нанизываться, нанизаться.
Обрік, -року, м.
1) Обѣтъ. Обрік даю більше цього не робити. Обреклись оброком нищити краї турецькі. Святому Юру обрік себе оброком.
2) Овесъ съ рубленной соломой для корма лошадямъ. Горе мені козакові, нема сіна лошакові, нема сіна і оброку.
Полковничок, -чка, м. Ум. отъ полковник.
Стельмашня, -ні, ж. Экипажная, колесная мастерская.
