Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хляки

Хляки, -ків, м. мн. 1) Рубцы (часть желудка жвачнаго, гдѣ переваривается пища; желудокъ съ кишками (животнаго). Як будуть мене різать, так ти просися хляки мить. ЗОЮР. II. 24. 2) = міздря. Вас. 153, 157.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 404.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХЛЯКИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХЛЯКИ"
Богувати, -гую, -єш, гл. Быть Богомъ. Шейк. Чуб. І. 235. Гол. II. 225. Ой Боже наш, Боже, а ми твої люде, над ким будеш богувать, як нас тут не буде. Грин. ІІ., 302.
Гентоватішний, -а, -е, гентовашний. Недавній, позавчерашній. Вх. Зн. 10.
Затене́тити, -чу, -тиш, гл. 1) Поста вить сѣти. 2) Слегка прикрыть.
Змрік, -ро́ку, м. Сумракъ. Желех.
Начустрити, -рю, -риш, гл. Высѣчь розгами.
Отхнябитися, -блюся, -бишся, гл. Отколоться, отстать. Мнж. 188.
Поприпинати, -на́ю, -єш, гл. Привязать на веревку (многихъ). Назад руки пов'язали, до коней поприпинали. Гол. І. 155.
Почустрити, -рю, -риш, гл. Побить, поколотить. Як почустриш єю (тройчаткою) невгомонну шляхту років з двадцять, то де той глузд у їх подінеться. Стор. МПр. 46.
Свідчиця, -ці, ж. = свідка. Закр.
Сметануватий, -а, -е. О смушкѣ: сѣрый съ отливомъ матово-серебристаго цвѣта. Вас. 198.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХЛЯКИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.