Відважувати, -жую, -єш, сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл. 1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? 2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью. Оддала б тепер Леся душу, аби оборонить од смерти козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь.
Гребі́ночка, -ки, ж. 1) Ум. отъ гребінка. 2) Родъ орнамента въ вышивкѣ.
Наддністря́нка, -ки, ж. Жительница Приднѣстровья.
Помік, моку, м. Конопля, намоченная въ рѣкѣ. Старшина звелів помоки повитягати з річки, а то чийсь помік один зостався.
Прічка, -ки, ж. Невѣста, милая. Прощай, же ти, стара нене, та й ти, любая прічко!
Прогодуватися, -дуюся, -єшся, гл. Прокормиться. Самим твоїм заробітком не прогодуємося.
Сахар, -ру, м. = сахарь.
Скупляти, -ля́ю, -єш, гл. = скуповувати. Риболовні скупляти.
Хабарник, -ка, м. Взяточникъ. Такого хабарника, як наш писарь, більше нігде не знайдеш.
Черготіти, -гочу, -тиш, гл. = чергинькати. Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже. У млині камінь часто черготить.
