Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кавурник

Кавурник, -ка Большой палець (въ загадкахъ). Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 205.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАВУРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАВУРНИК"
Битий, -а, -е. 1) Битый. Каже дитина, що бита, та не каже за що. Посл. битий ходиш. Вотъ-вотъ будешь побитъ. Битий ходиш. — от-от-от попоб'ють. Ном. № 3610. я в тім не битий. Я этому не учень, я этого не знаю. Фр. Пр. 35. 2) О дорогѣ: торный, укатанный. Ой як вийдеш на битий шлях, слізоньками вмиться. Н. п. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Н. п. 3) Печатный. Я розбіраю тільки бите письмо, а скорописі не вмію. Павлогр. у. ( Залюбовск.). 4) О монетѣ и металлѣ: чеканенный, кованный. Битії таляри. Гол. І. 19. При боці шабля у Дамашку бита. Федьк. І. 132. Без битої голої копійка. Котл. 5) бита підлога. Полъ изъ бревенъ. Шух. І. 174., Ум. битенький. Чуб. V. 943.
Вищик, -ка, м. Родъ клейма въ видѣ вырѣзки на ухѣ овцы. Черк. у. Екатер. г. Мнж. 182.
Гони́тва, -ви, ж. 1) Погоня. Ні, струни сі ослабли, заніміли в моїм буянні кримськими степами, в гонитвах за прудкою татарвою. К. Бай. 11. 2) Гоненіе. Св. Л. 107.
Да́ві нар. Сегодня утромъ. Вх. Зн. 14.
Дба́тися, дба́юся, дба́єшся, гл. Заботиться о себѣ, обращать на себя вниманіе. А п'яниця та не дбається, йде до церкви, не вмивається. Чуб. V. 591.
Костельний, -а, -е. Принадлежащій костелу. Взивають усе духовенство ґрецької віри Наливайковою сектою... навіть із костельних казальниць. К. Кр. 19.
Лапоць, -пця, м. Лапоть. Бѣлоруссизмъ, употребленный въ слѣдующей пословицѣ: Потапці-потапці, вліз чорт у лапці. Ном. № 13288.
Пікний, -а́, -е́ Употребляющійся при печеніи хлѣбовъ. Пікна діжка, лопата. Борз. у. Віко од пікної діжі. МУЕ. III. 144.
Посходити, -димо, -дите, гл. 1) Сойти (внизъ) (о многихъ). Посходили з гори. Черниг. у. 3) Взойти (во множествѣ) (о растеніяхъ). Так рідко посходив (часник), наче нечистий кіллям потикав. Ном. № 10187. 4) Уйти (о многихъ). А тут і дітей нема: як на те ж посходили з хати. Г. Барв. 299. Посходили із світу й патріоти. К. ПС. 7. 2) Взойти (на высоту) (о многихъ). Посходять було на ту могилу, балакають... усяких співають пісень. ЗОЮР. І. 280.
Похапний, -а, -е. Быстрый въ движеніяхъ, прыткій.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАВУРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.