Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кабиця

Кабиця, -ці, ж. 1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Вас. 194. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч. 2) Круглая или четырехугольная яма, въ которой помѣщается гончарная печь. Вас. 180.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАБИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАБИЦЯ"
Бемкати, -каю, -єш, гл. 1) = бамкати. 2) Метаться въ разныя стороны. Вх. Зн. 2.
Вожа́й, -жая́, м. Вожакъ; проводникъ. Дай вожая, як знаєш сам, щоб нас до моря допровадив. Мкр. Г. 31. вожаями назывались также эмиссары, которыхъ задунайскіе запорожцы высылали изъ своей среды въ Украину, чтобы набирать здѣсь годныхъ въ козаки людей и затѣмъ проводить ихъ тайными путями черезъ границу въ Задунайскую Сѣчь. КС. 1883. IV. 376. 2) Водырь, передовое животное въ стадѣ. Браун. 24.
Досхти́ Cм. досихати.
Засу́кувати, -кую, -єш, сов. в. засука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Засучивать, засучить. По локоть руки засукав. Котл. Ен. II. 19.
Історично, нар. Исторически.
Наклепа́ти, -па́ю, -єш и -плю́, -плеш, гл. Отбить (косу). Він наклепав косу. Рудч. Ск. І. 54.
Поділок II, -лку, м. Надѣлъ. Поділку у їх по дві десятині. Конст. у.
Умовини, -вин, ж. мн. = умова. Свої вмовини ламають. К. Псал. 128.
Худо I, -да, с. Худо, зло. Я їм добра не вжичу, худа не мислю. Чуб. V. 1172.
Чмель, -лю, м. Раст. Helichrysum arenarium Dc. ЗЮЗО. І. 124.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАБИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.