Бідораха, -хи, об. = бідолаха.
Вербо́в'я, -в'я, с. соб. Вербы. Ой ти вербо, вербов'я, похилилося голля.
Карлюка, -ки, ж. Крючокъ, загибъ на концѣ палки. Ум. карлючка.
Милі́ння, -ня, с. Мыльная вода. Підмочене у Вислі мило зібрав, роспустив на миління, злив у бочку.
Облизень, -зня, м. Первоначально: облизываніе себя. ззісти облизня говорилось сперва о собакѣ: разсчитывала получить ѣду, но ничего не получила, лишь облизалась. Отсюда уже о людяхъ: піймати, вхопити, ззісти облизня. Получить отказъ, потерпѣть неудачу. Ріпиця, як той цуцик, вхопивши облизня... От же той жевжик піймав у вас облизня: мов тертого хріну понюхав. дати облизня. Отказать кому. Cм. облизуватися.
Обхаючувати, -чую, -єш, сов. в. обханю́чити и обхаючити, -чу, -чиш, гл. Чисто прибирать, прибрать, привести въ пріятный видъ. Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене. Яблуня каже: «обхаюч мене».
Плюнути, -ну, -неш, гл. Плюнуть.
Плюскота, -ти, ж. Плескъ. Вода... без розливу і без плюскоти вже точиться ледві, ще видная, та вже не чутна.
Поназдивитися, -влю́ся, -вишся, гл. Разсмотрѣть, увидѣть. Поживете, то поназдивитесь, що у нас робиться. Ож побачите! ож поназдивитесь!
Фукати, -каю, -єш, гл. 1) Дуть (ртомъ). 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із пан щини, на воли фукає.
