Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Не велять ходити, дівчини любити. Я не велю милому журитися.
Волокниця, -ці, ж. Сифилитическія проявленія въ носу.
Голошіння, -ня, с. = голосіння.
Гони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) = Гнатися 1 и 2. Шось за парень за волом гонився. 2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на городи. 3) Имѣть случку. 4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит що́ робити.
Запопада́ти 2, -да́ю, -єш, сов. в. запопа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав.
Поблизько нар. = поблизу.
Протічок, -чка, м. Ручей, ручеекъ. Біжать з гір долинами прудкі потічки снігової води. (У балці) пробігав невеличкий протічок.
Росплямкатися, -каюся, -єшся, гл. Приняться чмокать губами.
Трьохбоковий, -а, -е. Трехгранный. Трьохбокове скло.
Чударний, -а, -е. Странный, удивительный.
