За́зір, -зору, м. 1) Замѣтность, примѣтность. А що іде без прогону, а що світить без зазору? Човен іде без прогону, місяць світить без зазору. 2) нема й за́зору, — зазором. Нельзя и увидѣть, нѣтъ и слѣда, нѣтъ и признака. Нема й зазору, де був посіяний ліс. У його курей і зазору нема. Ге-ге! та його тут і зазором нема! він чорти батька зна де — в Бесарабії. Тепер неправда з панами в світлиці і всюди, а правди й зазором не видать, як торішнього снігу.
Захво́йдати, -даю, -єш, гл. Загрязнить. Де це ти захвойдала спідницю?
Компонуватися, -нуюся, -єшся, гл. Составляться, сочиняться. .
Конфедерація, -ції, ж. Конфедерація. Встає шляхетськая земля, і — разом сто конфедерацій.
Куконочка, -ки, ж. ? Отака куконочка, оттакий кукунець. (Загадка о сковородѣ и сковородникѣ).
Натовкмачити Cм. натовкмачувати.
Позаплямлювати, -люю, -єш, гл. Запятнать (во множествѣ).
Сірничка, -ки, ж.
1) Спичка.
2) Обгорѣлая уже спичка.
Узяток, -тку, м. 1) Пожива, добыча. Де попам, або музикам не було взятку. 2) Сборъ меда и воску у пчелъ. Вже гречки цвітуть — буде добрий взяток.
Укопуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. укопатися, -паюся, -єшся, гл.
1) Зарываться, зарыться, закопаться, углубиться. Од ворога сховаєшся, як у землю вкопаєшся.
2) Вскапывая свое поле, прихватывать, прихватить чужаго.
