Дерев'я́нка, -ки, ж. 1) Деревяшка. Сиканки мнуть, дерев'янки везуть, Мартин обертає, ніхто не угадає. 2) Деревяжка, искусственная деревянная нога. Я й покотивсь.... ще як не вбивсь, не знаю. Теперечки хоч плач — не плач, оттак, як бач, на дерев'янці шкандибаю. Я колись переганяв і вітра в полі, поки не зсадили з коня на дерев'янку.
Зайня́ти, -ся. Cм. займа́ти, -ся.
Каляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Пачкать, марать, грязнить. І вже мені не честь не подоба по ріллях спотикати, жовтих чобіт каляти. Глядіть, діти, слави своєї не каляйте. 2) Испражняться. А теля стало, каля та й каля; да таку купу накалят здорову.
Підпідьомкати, -каю, -єш, гл. Кричать (о перепелѣ). У долині недалечко підпідьомка перепелиця.
Понивати, -ва́ю, -єш, сов. в. понити, -нию, -єш, гл. Изнывать, изныть. Ниє серце, ниє-пониває. Важко їй було той вечір перший дома, без людей, без гомону людського попивати. Болять карі очі, серденько понило; як не бачу миленького, і діло не мило. Болить, болить головонька і тіло понило.
Попуск, -ку, м. Послабленіе, попущеніе — попускати. Дозволять, потворствовать. По що ж ти їм сей попуск попускаєш?
Потроїти, -рою, -їш, гл. Раздѣлить на три части.
Примилувати, -лую, -єш, гл. Приласкать. Не тупай, не тупай, ляшку, ногою: не ляжу, не ляжу спати з тобою; а хоть і ляжу, — не поцілую, до свого серденька не примилую.
Пшінце, -ця́, с. Ум. отъ пшоно.
Шрубок, -бка, м. Ум. отъ шруб.
