Висловляти, -ля́ю, -єш, сов. в. висловити, -влю, -виш, гл. Выражать, выразить, говорить, сказать, разсказать. Висловлювали так, щоб він нас уторопав. Ви́словив сам, сам і одвічай.
Горшкови́й, -а́, -е́. Горшечный. Глина горшкова.
Жур, -ру, м. = джур. Мати жар варила.
Зарипі́ти, -плю́, -пи́ш, гл. Заскрипѣть.
Католицтво, -ва, -е = кателицьтво.
Насторч, нар. 1) Вертикально. 2) — казати. Противорѣчить, спорить. Така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не, скаже.
Позатикуватися, -куюся, -єшся, гл. Утыкать, украсить себѣ голову цвѣтами. Бувало, позатикуємося квітками.
Татаруватий, -а, -е. Свойственный татарину. Дикі татаруваті ідеали.
Чин, -ну, м.
1) Дѣйствіе, дѣяніе. Після старої голови все марно пійшло. Ні порядку, ні чину.
2) Способъ, образъ. То — проше пана — оттаким чином робилось. Одслуживши в церкві службу Божу і похорон, як слідує, понесли тим же чином і на кладвище.
3) Чинъ (заимствовано изъ русскаго языка). Великого чину дійшов.
Шкварок, -рка, м. = шкварка. Так ю іспік, ізбив, що вже таке, ге шкварок.
