Вандрівець, -вця, м. = мандрівець.
Виссати Cм. висисати.
Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Змести Cм. змітати.
Натиснути Cм. натискати.
Опустіти, -тію, -єш, гл. Опустѣть. В тому селі холера була така страшна, що після неї село зовсім опустіло.
Поткнутися Cм. потикатися.
Припрохати Cм. припрохувати.
Уговор, -ру, м. Условіе, договоръ. Уговор паче грошей.
Шпаркий, -а, -е. Прыткій, скорый, быстрый. Волынск. г. «Не сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь», — з жалем промовив січовик.
