Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каблук

Каблук, -ка, м. 1) Дуга, часть окружности. 2) Снарядъ для спугиванія рыбы, состоящій изъ дуги, концы которой соединены доской, оканчивающейся зубьями въ видѣ гребня; бороздя дно, эти зубцы спугиваютъ мелкую рыбу, попадающую въ поставленную раньше сѣть. Дуга наз. каблук, доска съ зубьями — гребінь. Шух. 1. 228. 3) Лука въ сѣдлѣ. Cм. облук. Шух. І. 252.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАБЛУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАБЛУК"
Безвікий, -а, -е. О сосудѣ: безъ крышки. Безвіка бодня.
Забаламу́чувати, -чую, -єш, с. в. забаламу́тити, -му́чу, -тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.
Зав'я́нути и зав'я́ти, -в'я́ну, -неш, гл. Завянуть, увянуть. Може він таку пісню знає, що як би заспівав, то й волос би зав'яв. ЗОЮР. І. 146. Одно зацвіла, а друге зав'яло, навіки зав'яло. Шевч. 121.
Козгирь, -рю, м. = козирь 3. Терск. обл. Пятигорск. окр.
Охати, -хаю, -єш, гл. Охать, стонать. Чує, щось оха. О. 1862. І. 30.
Підточка, -ки, ж. = підтічка. Чуб. VII. 426.  
Поримарювати, -рю́ю, -єш, гл. Позаниматься шорничествомъ.
Посушний, -а, -е. О времени года: когда бываютъ засухи, сухой. Під той посушний рік я насіяв хліба багато, та й не вродив. Камен. у.
Смердюха, -хи, ж. Вонючій предметъ. Н. Вол. у.
Хробацтво, -ва, с. = робацтво. Гн. II. 27.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАБЛУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.