Ватажкувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть предводителемъ, атаманомъ, старшимъ. Cм. ватажити.
Верболіз, -лозу, м. Раст. Salix capraca. Верболіз б'є до сліз.
Го́род, -да, м. Городъ. Чуру свого до города Черкаси посилав. Ум. Городе́ць, городе́чок, городо́к. Ой везуть сироту-сирітку а в Кам'янець-городець. В городі царів син, а за городечком царівна.
Довіря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. дові́ритися, -рюся, -ришся, гл. Довѣряться, довѣриться. І той, хто хліб мій їв, кому я довірявся, приятель щирий мій підняв п'яту на мене.
Лосня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Лосниться, блестѣть. Полики шовкові лосняють, літа мої минають.
Намуркота́тися, -кочу́ся, -чешся, гл. Намурлыкаться.
Переволочитися, -чуся, -чешся, гл. = переволоктися.
Тирити, -рю, -риш, гл.
1) Совать, всучить. В'ється коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки.
2) Волочить, тащить. Вовк овечку тирить.
Толо, -ла, с. Родъ игры.
Туркененька, -ки, ж. Ум. отъ туркеня.
