Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безвістний

Безвістний, -а, -е. Безвѣстный, неизвѣстный, невѣдомый. Мир. Пов. І. 153.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 38.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗВІСТНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗВІСТНИЙ"
Багатшати, -шаю, -єш, гл. = Багатіти.
Безсилок, -лка, м. Безсильный человѣкъ. Г. Барв. 173. Тепер люде маленькі й безсилки. Г. Барв. 423. Безсилок і потужний слухав. К. ПС. 26.
Вибештати, -таю, -єш и вибештувати, -тую, -єш, гл. Выбранить. Вибештував, буде з його. Ном. № 3804.
Гусір, -ра, м. = Гусяр. Вх. Пч. І. 14.
Єднанщи́на, -ни, ж. Мировая, могорычъ при мировой сдѣлкѣ. Рк. Левиц.
Лиси́чий, -а, -е. Лисій. Нагибали нору лисичу. О. 1861. V. 70.
Підскарбій, -бія, м. Казначей, казнохранитель.
Прошевцювати, -цю́ю, -єш, гл. Пробыть сапожникомъ.
Спотикачі нар. Спотыкаясь.
Укрити, -ся. Cм. укривати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗВІСТНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.