Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безгрішшя

Безгрішшя, -шя, с. 1) Безгрѣшіе, безгрѣшность. 2) Безденежье. Чуб. І. 232. Безгрішшя прокляте. Шевч. (О. 1861. X. 46).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 39.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗГРІШШЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗГРІШШЯ"
Бережак, -ка м. Прибрежный житель.
Голуб'я́чий, -а, -е. Голубиный.
Каменування, -ня, с. Побіеніе камнями. Желех.
Обчепляти, -ля́ю, -єш, гл. Обвѣшать. Обчепляв старця торбами. Васильк. у.
Отрушувати, -шую, -єш, сов. в. отруси́ти, -шу́, -сиш, гл. = обтрушувати, обтрусити.
Попроситися, -шуся, -сишся, гл. Попроситься.
Рівень, -вня, м. Уровень. Галиц.
Роблювати, -люю, -єш, гл. Дѣлывать. Господи, що за речі він роблював. Федьк.
Стьонжка, -ки, ж. см. стьожка.
Умисне нар. Умышленно, нарочно. Випитувала вона усе те умисне, шоб чоловіка свого піймать. Грин. II. 101.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗГРІШШЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.