Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безгрішшя

Безгрішшя, -шя, с. 1) Безгрѣшіе, безгрѣшность. 2) Безденежье. Чуб. І. 232. Безгрішшя прокляте. Шевч. (О. 1861. X. 46).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 39.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗГРІШШЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗГРІШШЯ"
Балачка, -ки, ж. Разговоръ, бесѣда; болтовня.
Бре и брей, меж. Припѣвъ въ пѣсняхъ, безъ особаго значенія, заимствованный изъ сербскаго языка и встрѣчающійся вмѣстѣ съ такимъ же восклицаніемъ море. Ходить турчин по риночку. Гей, море бре! АД. І. 275. Ходить сербин по базарі. Брей море, брей! Та торгує дівчиноньку. Брей море, брей! АД. І. 279.
Виторопитися, -плюся, -пишся, гл. Вытаращить глаза.
Загну́ти, -ся. Cм. загина́ти, -ся.
Засу́лля, -ля, с. Мѣстность за рѣкой Сулой. Желех.
Надгни́лий, -а, -е. Надгнившій. Желех.
Насилко́м, нар. Насильно. І не хотів, так насилком проміняли кобилу. Терск. об.
Підказувати, -зую, -єш, сов. в. підказати, -жу, -жеш, гл. Подсказывать, подсказать.
Подибати, -баю, -єш, гл. 1) Пойти съ трудомъ, поплестись. Подибала стара мати дочку з милим розлучати. Шевч. 397. 2) Встрѣтить; найти, попасть. Він дав страву яку тілько подибле. ЕЗ. V. 211.
Покваснути, -ну, -неш, гл. = поквасніти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗГРІШШЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.