Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бездітник

Бездітник, -ка, м. Бездѣтный человѣкъ. Вх. Зн. 2.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 39.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗДІТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗДІТНИК"
Безголосий, -а, -е. 1) Не имѣющій голоса, безголосый. О. 1862. V. 26. Де там йому співати — він зовсім безголосий. 2) Безгласный.
Винайти, -ся. Cм. винаходити, -ся.
Заворі́ття, -тя, с. Мѣсто за воротами.
Зрозумілість, -лости, ж. Понятность. Желех.
Ліліо́вий, -а, -е. Лилейный. Шух. І. 118.
Набо́ристий, а, е. Наборный. Над ліжком висіло набористе сідло. Стор.
Несталий, -а, -е. Непостоянный, измѣнчивый.
Погірник, -ка, м. = погар 2. Желех. Пастбище для дойныхъ овецъ. Шух. І. 215.
Репик, -ка, м. Раст. Agrimonia Eupatoria.
Свашчити, -чу, -чиш, гл. = свашкувати. Вх. Лем. 464.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗДІТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.