Відхлинути, -ну, -неш, гл. Передохнуть при плачѣ; откашляться, поперхнувшись или закашлявшись. Душить кашель. Плаче, плаче, — не одхлине. За слізьми не одхлине. Як заб'є, — одхлинутись не можна.
Доду́мувати, -мую, -єш, сов. в. доду́мати, -маю, -єш, гл. 1) Окончить думать. Ще й не додумала Христя своїх думок.
Іменувати, -ну́ю, -єш, гл.
1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований.
2) Назначать, опредѣлять.
Косниця, -ці, ж. Усъ растенія? А в пшениці золоті косниці.
Недочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. недочути, -чую, -єш, гл.
1) Быть тугимъ на ухо. (Съ этимъ значеніемъ употребляется только несов. видъ).
2) Не слышать, не услыхать.
Осначка, -ки, ж. Жена сплавщика плотовъ. Cм. оснач.
Посисати, -са́ю, -єш, гл. Сосать, высасывать. Кров посисати.
Протарабанити, -ню, -ниш, гл.
1) Протащить.
2) Пробарабанить.
Чика, -ки, ж. Дѣтск. Ножикъ, все острое. Не займай — це чика.
Чорноокий, -а, -е. Черноглазый.
