Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безвтішний

Безвтішний, -а, -е. Лишенный привлекательности, неспособный дать удовольствіе. Що нове, — то заклопоче тільки спершу; а що старе, то вже таке старе буде, таке знайоме та безвтішне. МВ. ІІ. 197.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 38.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗВТІШНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗВТІШНИЙ"
Відмахнути, -ся. Cм. відмахувати, -ся.
Гущавник, -ка, м. = Гущак. Вх. Зн. 13.
Завге́ть нар. Исключая, кромѣ. Хар.
Кунишник, -ка, м. Раст. Calamogrostis epigejos Roth. ЗЮЗО. І. 115.
Лазовий, -а́, -е́ лазове́ сіно. Сѣно снятое съ лазу, лѣсной поляны. Желех.
Набря́ктиCм. набрякати.
Позаколихувати, -хую, -єш, гл. = позаколисувати.
Попромінювати, -нюю, -єш, гл. Промѣнять (во множествѣ).
Предковіцький, -а, -е. = предковічний. Се земля наша предковіцька. Н. Вол. у.
Рабівництво, -ва, с. Грабежъ, грабительство.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗВТІШНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.