Бовкати, -каю, -єш, гл.
1) Звонить отрывисто: ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він.
2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала.
Гила, -ли, ж.
1) Грыжа.
2) Родъ игры съ деревяннымъ шаромъ (свинкою), который бьютъ палками; также граничная черта въ этой игрѣ.
Заню́хати, -хаю, -єш, гл. Почуять носомъ. Занюхає ковбасу в борщі.
Зару́чини, -чин, ж. мн. Обрученіе. Летім, брацця, на заручини: там Маруся зарумається, од батенька одлучається, до свекорка прилучається.
Колоть, -ті, ж. О дорогѣ: замерзшая комками грязь.
Ліп'я́нка, -ки, ж. = ліплянка. Одтвори, мати, ліп'янку, ведемо ті міщанку.
Недошкулкий, -а́, -е́ Не донимающій, не пронимающій. Я ж думала, що нагаєчка недошкулка: як ударить, то розсядеться шкурка.
Окуляри, -рів, м. мн.
1) Очки. На очі вставлю окуляри. Шкапа твоя трохи, чоловіче, не добачав дак купи їй окуляри. — втерти. Провести, надуть.
2) Синяки подъ глазами отъ побоевъ, фонари. Так побили мене, що я три тижні носив оттакі окуляри.
Поприбавляти, -ля́ю, -єш, гл. Прибавить (во множествѣ).
Стадарка, -ки, ж. = стадарня.
