Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безвухий

Безвухий, -а, -е. 1) Не имѣющій одного уха или обоихъ. Чого це ваша собака безвуха? Полт. 2) О посудѣ, иголкѣ: не имѣющій ушка. Безвухий горщик. Безвуха голка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 38.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗВУХИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗВУХИЙ"
Безщасниця, -ці, ж. Несчастная женщина, обездоленная, неудачница. Грин. ІІІ. 559. Ой десь наша безщасниця на чужій стороні. Чуб. V. 473.
Вислюга, -ги, м. Повѣса. Мл. л. сб.
Дожа́ти, -ся. Cм. Дожина́ти, -ся.
Задумливий, -а, -е. Задумчивый. Левиц. І. Правда, 1868. 461.
Коловерть, -ті, ж. Водоворотъ.
Наванта́жити Cм. навантажувати.
Нездвижений, нездвижни́й, -а, -е. Неподвижный. На дух-мару вона походила з своїм нездвиженим обличчям. МВ. ІІ. 199.
Непристойно нар. Неприлично.
Понавербовувати, -вую, -єш, гл. Навербовать (многихъ).
Фарфолиз, -за, м. Блюдолизъ. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗВУХИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.