Вічко, -ка, с. = очко. Купи мені перстінь із зеленим вічком. вічками называются также отверстія между нитками рѣдкой ткани.
Гертанка, -ки, гертань, -ні, ж. Гортань.
Голосонько, -нька, м. Ум. отъ голос.
Дрібча́тий, -а, -е. Большими крупинками (о соли и т. п.). Cм. дрібковий.
Єхи́да, -ди, ж. 1) Змѣя єхидна. 2) об. Ехида, злой и лукавый человѣкъ. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити.
Зозулька, -ки, ж.
1) Ум. отъ зозуля.
2) мн. Раст. a) Viola tricolor L. б) Viola hirta. в) Orchis militaris L. Cм. зезюльки; г) — жовті. Cypripedium Calceolus L. д) — рябі. C. guttatum schwarz. е) — красні. C. macranthon schwarz.
Криж, -жа, м. 1) Крестъ. Ой виступала Матір Вожая, на крижеві стала. Крижем. Крестообразно. Церква збудована крижем. То простягнеться крижем, то кулаком в груди себе стосує. крижем падати, крижем упадати. Падать какъ пластъ. Його мати старенькая крижем упадає. Оксана в двері: «Вбили! вбили!» Та й пада крижем. 2) Чаще мн. крижі. Крестецъ, поясница. Взяв дід бабу за крижі та попе по хижі. Летів ворон... сів у сірого коня на крижі, з крижа на спину, з спини на гриву. 3) Мѣра въ косую сажень. Ум. крижин. Виходить мі там золотий крижин, а під тим крыжом сам милий Господь.
Лю́босний, -а, -е. 1) Любовный. 2) Любезный, пріятный.
Понабурковувати, -вую, -єш, гл. Намести снѣгу. Он дивись, як понабурковувало коло хати.
Самопал, -лу, м.
1) Самопалъ, ружье. Вивірився Козубай на війну з ляхами, взяв з собою самопал і лук зо стрілами.
2) Ловушка на медвѣдей и др. крупныхъ звѣрей.
