Виполювати 2, -люю, -єш, сов. в. виполоти, -лю, -леш, гл. Выпалывать, выполоть. Заходивсь коло того проса.... виполов його гарно.
Віятися, -віюся, -єшся, гл.
1) Носиться, бродить, таскаться. Мабуть назнав десь повію всесвітню та й віється. Як пообідають, то нехай собі віються куди схочуть.
2) Вѣяться, провѣваться. Пшениця.... і молотиться, і віється.
Захряснуты, -сну, -нешъ, гл. 1) Запрудиться, наполниться; засыпаться. Тамъ въ одного майстра хлопцивъ, якъ высыплять, то такъ улыця й захрясне. Гналы быкивъ, та такъ улыця й захрясла. Тамъ людей, людей: шляхъ захрясъ. Такъ базаръ и захрясъ возамы. Не кладіть соломи до дров, бо захрасне попілом та й не будуть горіти дрова 2) Застрять. Якъ захрясне въ горла, ніякъ не одкашляешъ. Пішов та й захряс там. Довелося б мені і в Москві захряснуть на безгріш'ї. .
Иний, -а, -е. = инший. Мав хтось иний родитися, та кури запіли.
Ковер, -вра, м.
1) Коверъ. Од свата до свати доріжка услата шитими коврами.
2) Одѣяло. Ум. кове́рець. На віз посадила та коверцем заслала. Ночувало, моя матінко, під коверцем.
Наштурхати, -хаю, -єш, гл. Натолкать. На базарі наштурхали мені боки.
Незлобливий, -а, -е. Незлобный.
Ну 1), меж. Ну, їсть! нівроку! та ну бо кажіть! Да говорите же!
2) Передъ глаголомъ неопр. накл. употребляется въ смыслѣ: началъ, давай. А прокинувся він... і гуком його в хаті аж сохи движать! Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом.
3) = но 2. (Послѣ глагола въ повелит. накл.): А вийдіть-ну сюди, дядьку Трохиме, ходіть-ну з нами.
Побрукатися, -каюся, -єшся, гл. Побарахтаться. Не сповивайте, нехай воно хоч трохи побрукається.
Попукач, -ча, м. Удодъ (птица).
