Відмовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відмовити, -влю, -виш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Чи не закинути ще раз? — То й закиньмо, — одмовив Панько. 2) Отговаривать, отговорить. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде. 3) Отказывать, отказать. Уранці йде Олеся дружок збірати; куди вступить, усюди одмовляють. 4) Отбивать, отбить. Відмовилась мого любка від мого порога. 5) Произносить, произнесть. Молитву відмовляє і про шахрайство гадає. Жид борухи відмовляє. 6) Заговаривать, заговорить (отъ болѣзни). Я від вас (пропасниць) знаю, од всіх одмовляю: не мучте бідних христіян.
Костура, -ри, ж. Ножъ для убиванія животныхъ. Ум. костурка.
Мазґли́вий, -а, -е. Плаксивый.
Му́р, -ру, м. Каменная, кирпичная стѣна. Перебігли вони міст, з'їхали на острів, поїхали попід самим садовим муром. Золота швайка мур пробиває.
Подосвідчуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Убѣдиться (о многихъ).
Працювати, -цюю, -єш, гл. Трудиться. Я молодий і здоровий, працювати буду, будеш мати, що захочеш. Чумак робить і працює, і піт очі заливає.
Сизіти, -зію, -єш, гл. Быть сизаго цвѣта. Оксамити сизіли.
Склеплятися, -пляюся, -єшся, гл. = склепатися. Уста і очі склепляються (в мертвого).
Спаль, -лі, ж. Мѣсто, гдѣ выжженъ лѣсъ.
Уклін, -лону, м. Поклонъ.
