Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безбожниця

Безбожниця, -ці, ж. Безбожница. МВ. ІІ. 142.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 37.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗБОЖНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗБОЖНИЦЯ"
Бунчужний, -ного, м. Носитель гетманскаго бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5.
Доволо́чувати, -чую, -єш, сов. в. доволочити, -чу, -чиш, гл. Оканчивать, окончить бороновать послѣ посѣва. Моли б, Господи, до дощу доволочити. Харьк. у.
Жа́льно нар. = жаль. Мені городини жальніш, як твого сала. Рудч. Ск. І. 194. Сина жаль, а дочки ще жальніше. Харьк.
Мета́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Метать, бросать. Камнем на Степана метали. Чуб. 2) Наливать. Дорогого напитка метає, по два, по три кубки в руки наливає. Лукаш. 19.
Негодяний, -а, -е. Ненастный. Пішли негоди, ударили холоди, — негодяна осінь. Васильк. у.
Нівечиння, -ня, с. Порча; уничтоженіе, разореніе.
Озварь, -рю, м. = узваръ.
Повисипати, -па́ю, -єш, гл. Высыпать (во множествѣ). Повикидай скарби свої на смітник і золото повисипай у воду. К. Іов. 50.
Справжній, -я, -є. Дѣйствительный, настоящій. Се вже бабі справжні радощі. Г. Барв. 501.
Труска, -ки, ж. Обыскъ. Поїхали вони до його на труску та й знайшли усе покрадене. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗБОЖНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.