Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Волошка, -ки, ж.
1) Валашка, румынка. А в дівчини та чорнії брови, як у тії волошки.
2) Раст. а) василекъ, Centaurea cyanus L. Ой у мене на городі зацвіли волошки. б) Trifolium alpestre L.
3) Крымская бѣлая овчина, грубошерстная, крупная. Ум. волошечка.
Забіга́йло, -ла, м. Льстецъ, заискивающій человѣкъ.
Збагну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Постичь, проникнуть, догадаться, вспомнить. Господньої сили ніхто не збагне. Не на всього того жадним розумом збагнути. Щем нікого не любила — люде вже збагнули. Цих казок так багацько є, що їй Богу, їх і не збагнеш усіх.
Моро́зитися, -жуся, -зишся, гл. 1) Морозиться. 2) Мерзнуть, зябнуть.
Мурмота́ти, -мочу́, -чеш, гл. 1) Бормотать. Народ... мурмотав: паноче, згинь. 2) Роптать. 3) Журчать.
Нащебетатися, -бечуся, -чешся, гл.
1) Нащебетаться. Як у садку соловейко та й нащебетався.
2) Наговориться (о веселомъ женскомъ разговорѣ).
Обгортати, -та́ю, -єш, сов. в. обгорну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Обворачивать, обвертывать, обвернуть, обматывать, обмотать, укрыть кругомъ. Обгорнув його плащаницею. Обгорнула дитину ряденцем. 2) Окучивать, окучить (растеніе). З неділі треба картоплю обгортати. 3) Обкладывать, обложить, окружать, окружить, облегать, облечь, обнять. Обгорни горщик жаром. Небо хмари обгорнули. Обгорнуто таборами Єрусалим. . Обгорнули наливайців леєстровиками. Ще більший жаль об горнув його. Сміх мене обгортає. І обгорнули мене думки та гадки.
Старичий, -а, -е. — ча вовна. Шерсть старой овцы.
Шісдесят числ. Шестьдесятъ. Пішли в село гоней за шісдесят од Єрусалима.
