Виратовувати, -вую, -єш, сов. в. виратувати, -тую, -єш, гл. = вирятовувати, вирятувати. Коли б у цьому лісі хоч одна душа найшлась така, щоб мене виратувала.
Заблі́яти, -лі́ю, -єш, гл. Объ овцѣ: заблеять. Вівця забліє.
Зато́чувати, -чую, -єш, сов. в. заточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. Заточи воза в клуню. 2) — в пику. Ударить по лицу, дать въ морду.
Заціди́ти, -джу́, -диш, гл. Сильно ударить, хватить. Турн перший зацідив Енея, що з плеч упала і керея. По потилиці й заціде.
Зго́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. зго́дитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Соглашаться, согласиться. «Сідай з нами!» — І той згодивсь — сів та й полетіли. А я хлопець гарний був, до жінки згодився. 2) Уговариваться, уговориться, условиться. 3) Мириться, помириться, жить въ мирѣ, согласіи. Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко бува, щоб мирились. 4) Пригодиться. Не плюй у колодязь: згодиться води напиться.
Льнува́ння, -ня, с. Собираніе попадьей съ прихожанъ льна и пр. даяній.
Мири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Мирить, примирять. 2) Мириться (съ кѣмъ, чѣмъ). Не мирити. Ссориться. За кису світ увесь не мирить.
Пастуший, -а, -е. Пастушій. Чиїх батьків я наровні не ставив з пастушими собаками моїми.
Побути, -буду, -деш, гл. Побыть. Ото побув півроку та задумав жениться. Трохи побув у лісі та й раненько вернувся.
Чижемки, мок, ж. мн.
1) Ум. отъ чижми.
2) Ботинки, зашнуровывающіеся но бокамъ.
