Жи́тяний, -а, -е. 1) Сдѣланный изъ ржаной соломы. Дала йому мати житяную пужку. Жи́тяна кві́тка. Букетикъ изъ колосковъ ржи. 2) Съ примѣсью ржи. Гарна була в його пшениця (на полі), тільки житяна.
Зе́рнечко, -ка, с. Ум. отъ зерно.
Кундель, -ля, м. Собака овчарка. Щирий кундель степовик. Вівчарки прехорошенько найкращого баранчика взяли та й патрають гуртом, а кунделі мовчать.
Муги́рь, -ря́, м. Неотеса, грубый простой человѣкъ, мужикъ. Така завелась смілость у вражих мугирів, що йде значний козак улицею, — ніхто й шапки не ламав. Ув. мугиря́ка.
Налу́патися, -паюся, -єшся, гл. (очима). Нахлопать (глазами).
Очедирини, -рин, ж. мн. = похрестини.
Поналигувати, -гую, -єш, гл. Тоже, что и налигати, но многихъ. Поналигуй волів.
Уплітатися, -таюся, -єшся, сов. в. уплестися, -туся, -те́шся, гл.
1) Вплетаться, вплестись.
2) Впутываться, впутаться, вцѣпиться. Рідко такий день мине, щоб вона не вплелася мені у коси.
Хлак, -ка, м. Флагъ. Приїздять у ті дикі степи, роблють три куріні і викидають три хлаки.
Цілник, -ка, м.
1) Земля, не тронутая вглубь (напр. копаньемъ), а только сверху (напр. вспашкой).
2) цілником поїхати. Поѣхать полемъ, а не дорогой.