Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дрябчак
дрягва
дряглий
дрягнути
дряговина
дряготіти
дрягтіти
дряп!
дряпа
дряпак
дряпанина
дряпання
дряпати
дряпатися
дряпач
дряпець
дряпіжний
дряпіжник
дряпіжство
дряпіка
дряпливий
дряпнути
дряпня
дряпонути
дряпота
дряпотіти
дряпуга
дряпучий
дряп'я
дрясен
дрясувати
дуб
дубала
дубарь
дубас
дубасити
дубелець
дубельт
дубельтівка
дубець
дубило
дубина
дубити
дубитися
дубище
дубівка
дубіти
дубкати
дубленець
дублений
дубленистий
дубля
дубник
дубнити
дубняк
дубовий
дубовик
дубовина
дубок
дубом
дубонити
дубонька
дубонько
дубора
дубочка
дубочок
дубрівка
дубрівний
дубрівник
дубрівонька
дуброва
дубровина
дубувати
дубцювати
дубчак
дубчик
дуб'я
дуб'як
дуб'янці
дуб'ячок
дуван
дуванити
дуванитися
дуга
дуган
дуганчак
дуганяр
дуда 1
дуда 2
дударенько
дударик
дударитися
дударка
дударський
дударчик
дударь
дудва
дудек
дуделка
дуди
дудик
дудило
дудина
дудити
дудиця
дудка
дудко
дудла
дудлавий
дудлик
дудлити
дудло
дудник
дудніти
дудок
дудочка
ду-ду!
дудуватий
дудуритися
дуж
Відламати Cм. відламувати.
Гниловід, -воду, м. Болото, поросшее сѣномъ и лѣсомъ. Вас. 206. Во мн.: гниловоди. Незамерзающія болота. О. 1861. VIII. 93, XI. 114.
Коцур, -ра, м. Котъ. Желех. кіт коцури во́зить. Котъ мурлычетъ. Вх. Лем. 42
Нацвірінькати, -каю, -єш, гл. Начирикать.
Обороняти, -ня́ю, -єш, сов. в. оборонити, -ню́, -ниш, гл. Защищать, защитить. Він од вовків оборонить. Чуб. Оборони мене й мою матінку од лютого ворога. Стор. І. 77. Як би оддала дочку заміж, то й мала б, хто вас обороняв би. Котл. Н. П. 367.
Повідгризати, -за́ю, -єш, гл. Отгрызть (во множествѣ).
Подоїдати, -да́ю, -єш, гл. Доѣсть (многое).
Рохкати, -каю, -єш, гл. Хрюкать. Маркев. 97. Бери хоч свинку, аби на мене не рохкала. Мнж. 164.
Сокотуха, -хи, ж. 1) Эпитетъ курицы. 2) Трещетка, болтунья.
Страждання, -ня, с. Страданіе. Не раз сплакнула, слухаючи страждання Оксанине. Кв. І. 224.
Нас спонсорують: