Богомільниця, -ці, ж. Молельня, молитвенный домъ. А як то був жид Янкель, то він коло школи похожає, та по школі плаче-ридає: «Школо наша, богомільнице!»
Горобе́ць, -бця́, м. 1) Воробей. Веселий як горобець. Води — горобцеві по коліна. 2) Названіе вола цвѣтомъ подобнаго оперенію воробья. 3) Родъ орнамента на писанкахъ. Ум. Горо́бчик, горо́бчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький.
Обаторитися, обату́ритися, -рюся, -ришся, гл. Опомниться, прійти въ себя.
Повідшукуватися, -куємося, -єтеся, гл. То-же, что и відшукатися, но во множествѣ.
Позеленити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать зеленымъ. Не жди весни — святої долі! Вона не зійде вже ніколи садочок твій позеленить.
Розчина, -ни, ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила. — Чого ти, пита, посуду побила? — А пороскидайте цю росчину по хаті, так скажу. Ум. ро́зчинка.
Трумло, -ла, с. = труна. Коли б же я знала, коли буду емірати, — сказала б я собі трумло збудувати.
Уранці нар. Утромъ. Хто звечора плаче, той уранці буде сміяться.
Ченець, -нця, м. = чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець.
Щикатися, -кається, гл. безл. = икатися. Як сі щикає, то хто згадує.