Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дрябчак
дрягва
дряглий
дрягнути
дряговина
дряготіти
дрягтіти
дряп!
дряпа
дряпак
дряпанина
дряпання
дряпати
дряпатися
дряпач
дряпець
дряпіжний
дряпіжник
дряпіжство
дряпіка
дряпливий
дряпнути
дряпня
дряпонути
дряпота
дряпотіти
дряпуга
дряпучий
дряп'я
дрясен
дрясувати
дуб
дубала
дубарь
дубас
дубасити
дубелець
дубельт
дубельтівка
дубець
дубило
дубина
дубити
дубитися
дубище
дубівка
дубіти
дубкати
дубленець
дублений
дубленистий
дубля
дубник
дубнити
дубняк
дубовий
дубовик
дубовина
дубок
дубом
дубонити
дубонька
дубонько
дубора
дубочка
дубочок
дубрівка
дубрівний
дубрівник
дубрівонька
дуброва
дубровина
дубувати
дубцювати
дубчак
дубчик
дуб'я
дуб'як
дуб'янці
дуб'ячок
дуван
дуванити
дуванитися
дуга
дуган
дуганчак
дуганяр
дуда 1
дуда 2
дударенько
дударик
дударитися
дударка
дударський
дударчик
дударь
дудва
дудек
дуделка
дуди
дудик
дудило
дудина
дудити
дудиця
дудка
дудко
дудла
дудлавий
дудлик
дудлити
дудло
дудник
дудніти
дудок
дудочка
ду-ду!
дудуватий
дудуритися
дуж
Звірівни́к, -ка, м. Звѣринецъ. Александров. у.
Кучопір, -перу, м. = кажан. Вх. Пч. І. 16.
Ми́лощі, -щей и -щів, ж. мн. Ласки, любовныя ласки. Ні любощам, ні милощам не йму віри. К. Досв. Добридень тобі, сонечко яснеє... освіти мене, рабу божу... добротою, красотою, любощами й милощами. Чуб. І. 93.
Обіжати, -жаю, -єш, сов. в. обідити, -джу, -диш, гл. Обижать, обидѣть. Старший брат обіжає меншого. Стор. І. 21. Обідив я тебе бідненьку вчора. Г. Барв. 282.
Первак м. 1)ка. Первенецъ. Камен. у. Казав Микита-первак — не буде так. Звенигор. у. 2)ка. Первый рой вилетівшій изъ улья во время роенія. 3)ку. О наливкѣ, квасѣ перваго настоя. Дулівочка-первак така смашна була. Гліб. Первак грушевий квас. Котл. Ен. IV. 16. 4)ку. Деготь перваго выдѣленія. Нехай піде на діхтярню — у бору дьоготь робили — та нехай Грицько дасть дьохтю первачку, — самого чистого. Грин. І. 33. Ум. первачок.
Позачаровувати, -вую, -єш, гл. Очаровать, зачаровать (многихъ).
Поконвічний, -а, -е. Извѣчный. Поконвічні високі Карпати. Млак. 88.
Пороскльовувати, -вую, -єш, гл. Расклевать (во множествѣ).
Тузатися, -заюся, -єшся, гл. Возиться, толкать другъ друга, бороться, спорить. Жінка кричить: давай мені віжки! А я кажу: сам поганятиму! Тузались отак собі обоє, тузались. Грин. II. 179. Дітвора почала тузатись — кому ноту закинути. Св. Л. 42. Вони там проміж себе тузались: той правив гроші, а в того либонь не було. Павлогр. у.
Хварбувати, -бую, -єш, гл. = фарбувати.
Нас спонсорують: