Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дуди

Ду́ди, дуд, ж. мн. Обшлага на рукавахъ рубахи. Гол. Од. 13, 20, Шух. I. 153, 161.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 453.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУДИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУДИ"
Бугила, -ли, ж. Раст. Anthriscus sylvestris. Анн. 39. Вирізав ту бугилу і зробив з неї дудку. Рудч. Ск. І. 157.
Виголити, -ся. Cм. виголювати, -ся.
Відшукуватися, -куюся, -єшся, сов. в. відшукатися, -каюся, -єшся, гл. Отыскиваться, отыскаться, находиться, найтись.
Врата, врат, мн. Только въ выраж.: царські врата. Царскіе врата. Зачиняються царські врата для нашого брата. Ном. № 4782.
Допівзруйно́ваний Полуразрушенный.
На́родок, -дку, м. Народъ. А тут і всякого иншого народку намножилось. КС. 1883. III. 670.
Подляк, -ка, м. Подлецъ. Він звав Воздвиженського в вічі подляком-туляком. Левиц. Пов. 13.
Подоляк, -ка, м. = подолянин. Желех.
Полуднувати, -ную, -єш, гл. = полуднати. Їхав чумак, та їдучи полуднував. Чуб. І. 34.
Спиночка, -ки, ж. Ум. отъ спина.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУДИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.