Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двірня
двірняк
двірнячка
двірок
двірочок
двірський
двіста
двісті
двіцалівка
двічи
двічі
двоє
двоєм
двоєчко
двожильний
двоїстий
двоїти
двоїтися
двойко
двойлезний
двойнити
двойчатий
двокроть
двоногий
дворак
дворанство
двораченько
дворець
дворик
двориченько
дворище
дворічняк
дворка
дворняга
дворовий
дворок
дворочок
дворський
дворучки
дворядний
дворяк
дворян
дворянин
дворянка
дворянство
дворянський
дворяченько
двохліток
двояк
двоян
двужон
двуличний
де
дебеластий
дебеленний
дебелень
дебеленькуватий
дебелий
дебелина
дебелити
дебелість
дебеліти
дебело
дебелувастий
дебелькуватий
дебельненький
дебельшати
дебеляка
дебринець
дебриця
дебрь
дев'ясил
дев'ятденик
дев'ятдесят
дев'ятеро
дев'ятий
дев'ятилітник
дев'ятини
дев'ятиранський
дев'ятірко
дев'ятка
дев'ятнадцятеро
дев'ятнадцятий
дев'ятнадцятірко
дев'ятнадцять
дев'ятнайцять
дев'ятник
дев'яторогий
дев'ятосельник
дев'ятосил
дев'ятотисина
дев'ятуха
дев'ять
дев'ятьдесятий
дев'ятьдесять
дев'ятьсот
деготь
дегтярь
де-далі
де-де
дежма
де-инде
де-инше
дей
дейкати
дейкатися
дейко
дейнека
дейнецтво
дейнецький
декілька
декларація
деклямування
деклямувати
деколи
деколишній
декоторий
декрет
декуди
делебі
Бігучка, -ки, ж. = бігавка.
Ганджа, -жі, ж. = ґанджа.
Дужка, -ки, ж. 1) Ум. отъ дуга. 2) Ушко у сосуда. 3) У ведра, лагунки: веревка или металлическій пруть, которымъ соединены его уши. Сим. 250. 4) У корзины — ручка, соединяющая ея бека. 5) Анат. ключица. Терск. обл. 6) напитися по дужку. Напиться вволю, до невозможности еще пить. Я сам, напившися по дужку, гукнув.... Алв. 42. Ум. дужечка. Ой я в броду воду беру, вода не береться; яворовий коромисел у дужечку гнеться. Мет. 50.
Зелемизелоня, -ні, ж. = земизеленя. Вх. Пч. І. 9.
Обраховуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. обрахува́тися, -ху́юся, -єшся, гл. 1) Разсчитываться, разсчитаться. 2) = обраховувати.
Поливочка, -ки, ж. Ум. отъ поливка.
Примітити Cм. примічати.
Простукотіти, -чу, -чеш, гл. Простучать, прогромыхать.
Різний, -а, -е. 1) Разный, различный, всякій. У вишневім саду ночувала, різних пташок вислухала. Чуб. 2) Разный, различный, неодинаковый. Мій пянюга найнявся до одного пана.... я до другого хазяїна найнялась — у різні села. Г. Барв. 265.
Чорт, -та, м. 1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. Ном. чорт-ма, чорт-мало, чорт-матиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ном. № 12331. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Н. п. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. Полт. чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Ном. № 841. Чорт зна що, не Брути! Шевч. 214. Чорт зна що плутає. Рудч. Ск. І. 187. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Ном. № 3288. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Левиц. І. 527. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Ном. № 8272. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Рудч. Ск. І. 25. Чорт його зна, як і вчитись. Левиц. І. 247. Чорт батька знає, як співають! Гліб. Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! Рудч. Ск. І. 75. до чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. Стор. II. 28. 2) Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 36. Ум. чортик, чорто́к. Чуб. І. 219. Ном. № 275. Ув. чортисько, чортище. Чуб. І. 106. Чортяка.
Нас спонсорують: