Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двірня
двірняк
двірнячка
двірок
двірочок
двірський
двіста
двісті
двіцалівка
двічи
двічі
двоє
двоєм
двоєчко
двожильний
двоїстий
двоїти
двоїтися
двойко
двойлезний
двойнити
двойчатий
двокроть
двоногий
дворак
дворанство
двораченько
дворець
дворик
двориченько
дворище
дворічняк
дворка
дворняга
дворовий
дворок
дворочок
дворський
дворучки
дворядний
дворяк
дворян
дворянин
дворянка
дворянство
дворянський
дворяченько
двохліток
двояк
двоян
двужон
двуличний
де
дебеластий
дебеленний
дебелень
дебеленькуватий
дебелий
дебелина
дебелити
дебелість
дебеліти
дебело
дебелувастий
дебелькуватий
дебельненький
дебельшати
дебеляка
дебринець
дебриця
дебрь
дев'ясил
дев'ятденик
дев'ятдесят
дев'ятеро
дев'ятий
дев'ятилітник
дев'ятини
дев'ятиранський
дев'ятірко
дев'ятка
дев'ятнадцятеро
дев'ятнадцятий
дев'ятнадцятірко
дев'ятнадцять
дев'ятнайцять
дев'ятник
дев'яторогий
дев'ятосельник
дев'ятосил
дев'ятотисина
дев'ятуха
дев'ять
дев'ятьдесятий
дев'ятьдесять
дев'ятьсот
деготь
дегтярь
де-далі
де-де
дежма
де-инде
де-инше
дей
дейкати
дейкатися
дейко
дейнека
дейнецтво
дейнецький
декілька
декларація
деклямування
деклямувати
деколи
деколишній
декоторий
декрет
декуди
делебі
Гадка, -ки, ж. Мысль, помышленіе, думка. Ні думки, ні гадки. — Що хатка, то инша гадка. Взяли мене думки та гадки. Ном. № 5807. а ні гадки. і гадки не має. И не думаетъ вовсе; и въ усъ себѣ не дуетъ; и не заботится. Ном. № 4991. Його лають, а він, а ні гадки, (а він і гадки не має). Его бранятъ, а онъ и въ усъ себѣ не дуетъ. Не журиться Катерина, і гадки не має. Шевч. 67. За годинки жито помолотили й прибрали, — тепер ні гадки, — т. е. теперь и спокойны. Черн. у. шкода й гадки. Нечего и думать. Шкода й гадки, не буде нічого. Шевч. 422. Ум. гадонька, гадочка. Думки-гадоньки не мають. Шевч. 648. Ой почєли вівчєрики гадочки гадати, як би дати Бондарючці та у село знати. Шух. І. 205.
Голубаня, -ні, ж. Названіе коровы. Ой казала голубаня сірому бичкові.... ти у зимі у саночках, а літі у плузі, а я собі, голубаня, вірикую в лузі. Шух. І. 198.
Городя́нин, -на, м. Горожанинъ. Вийшли к йому всі городяне. Чуб. ІІІ. 296. Не йди за крамаря, не йди за городянина. Мир. Пов. II. 75.
Куркувати, -ку́ю, -єш, гл. Кричать кречетомъ.
Лю́зний, -а, -е. Свободный, вольный.
Огурність, -ности, ж. Строптивость, упорство, упрямство.
Пожахачка, -ки, ж. Трусиха. Тільки часом Галя пожахнеться й пошептом питає: що ж як кава прийде? — Не прийде, — одказують їй усі. — А як вовк присуне? шепче знов Галя. — О пожахачко! МВ. ІІІ. 68.
Родиво, -ва, с. 1) Роды. Померла з родива. Мнж. 191. Не дай Боже, яке в мене за першою дитиною сутужне родиво було. У мене було важке родиво. Сквир. у. 2) Хлѣбъ и полкварты водки, которые отецъ новорожденнаго, вмѣстѣ съ извѣстіемъ о рожденіи несетъ тестю. Мил. 21. 3) Родословная. От се ж воно й родиво починається Господа нашого Ісуса Христа. Лубен. у.
Фурка, -ки, ж. = куделя 1. Вх. Лем. 478.
Ходяка, -ки, ж. Въ загадкѣ: свинья. Стоїть стояка ( = дуб), на стояці висяка ( = жолудь), під стоякою ходить ходяка, у стояки просе ходяка висяки. ХС. III. 65.
Нас спонсорують: