Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дратувати
дратуватися
драч
драча
драчка
драчкувати
древина
древко
древній
древо
древоруб
дреглі
дрегло
дрегнути
дрегота
дреґес
дременути
дремлик
дремлюга
дренути
дренчати
дрепенути
дрешпак
дриветня
дривотень
дригавиця
дриглі
дригтіти
дриґ
дриґавка
дриґання
дриґати
дриґатися
дриґез
дриґнути
дриґонути
дриґулька
дриженець
дриженина
дрижифіст
дриз
дриза дати
дризнути
дриль
дрилювати
дриля
дримба
дримбати
дриндати
дриндом
дрипи
дрискуля
дрисливий
дрисливиці
дрислівка
дрисля
дрислявка
дрислячий
дрисня
дристати
дристокоз
дристун
дристуха
дрись!
дришля
дріб
дрібен
дрібка
дрібковий
дрібний
дрібнистий
дрібнити
дрібнитися
дрібниця
дрібнісінький
дрібнісінько
дрібніти
дрібно
дрібногляд
дрібноголовий
дрібнолистий
дрібнота
дрібнюній
дрібняки
дрібок
дріботання
дріботати
дріботун
дріботуха
дрібочок
дрібошити
дрібушечки
дрібушити
дрібушки
дрібцювати
дрібчатий
дріб'язкий
дріб'язок
дрівітня
дрівця
дрігавиця
дрігота
дріготіти
дріжаки
дріжання
дріжати
дріжджити
дріжджі
дріжова
дріжчі
дрізд
дрізки
дрійнути
дрік
дріма
дрімак
дрімання
дрімати
дріматися
дрімки
Вичути, -чую, -єш, гл. Прослышать, услышать о чемъ. Посилают купити там, де вичуют, же туньша, а добра. МУЕ. ІІІ. 47.
Вісько, -ка, с. и пр. військо и пр. Без ради й вісько гине. Ном. № 6116.
Добігати, -га́ю, -єш, сов. в. добігти, -біжу́, -жи́ш, гл. Добѣгать, добѣжать. Швидкий сам добіжить, а смирного Бог донесе. Ном. № 1968. 2) Добігти чого́. Пріобрѣсти что, добыть что; о болѣзни: захватить. Мабуть чи не сухоти добігла й кров'ю стала хряпати. Г. Барв. 454.
Догма́т, -ту, м. Догматъ. І нам сліпим передали свої догмати. Шевч.
Зрешіти, -шію, -єш, гл. Сдѣлаться трухлымъ. Вх. Лем. 421.
Обхватувати, -тую, -єш, сов. в. обхвати́ти, -чу́, -тиш, гл. Обхватывать, обхватить. Тонкого полотна сорочка так і обхватне пишне стегно. Стор. І. 208.
Осюди нар. Вотъ сюда. Желех.
Убійників, -кова, -ве Принадлежащій убійцѣ. Шейк.
Хворост, -ту, м. Хворостъ. Св. Л. 157. Лежить під хворостом та й крутить хвостом. Ном. стр. 293, № 119.
Хиря, -рі, ж. Болѣзнь. Употребл лишь въ извѣстныхъ выраженіяхъ, напр. такий, як хи́ря. Больной, имѣющій жалкій видъ. Вернувся наш запорожець, як та хиря-хиря, обідраний, облатаний, калікою в хату. Шевч. 229. годити, як хирі. Сильно угождать. Як тій болячці, як тій хирі громадою годили тому борцеві. Шевч. 569. на хи́рю. На бѣду. А кайзак нахирю та на тяжке лихо любенько та тихо і вкрав ту сокиру. Шевч. 436. матері їх хи́ря! Ругательство. Шевч. 168.
Нас спонсорують: