Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дармоїжки
дармоїжкувати
дармоїжний
дармоїжник
дармоїжниця
дармой
дарморос
дармування
дармувати
дарна неділя
дарник
дарований
даровизна
даровизно
даровий
даровина
даровитий
даровиця
даровище
даровний
даром
дарома
даронько
дарування
дарувати
даруватися
дарунок
дасть-бі
дат
дата
датешній
дати
датка
даток
датувати
дах
даха I
даха II
дахарь
даховий
дахто
дача
дачка
даша
дашити
дашок
дащо
даяк
даяти
дбайливий
дбалий
дбалість
дбало
дбання
дбати
дбатися
дбаха
дбач
дбачка
два
двадньовий
двадцятеро
двадцятий
двадцятірко
двадцятка
двадцятник
двадцяток
двадцять
двадцять 2
дванадцятеро
дванадцятиголовний
дванадцятий
дванадцятикрилка
дванадцятка
дванадцять
дванайцять
дверечки
двері
дверник
дверниця
дверці
дверчата
дверчатий
дверчатка
двиг!
двигати
двигатися
двигіт
двигнути
двигонити
двиготіти
двигтіння
двигтіти
движати
движкати
движкий
движок
двинути
двихкати
двихтіти
дві
двійє
двійка
двійко
двійло
двійловий
двійлячий
двійнесенький
двійний
двійник 1
двійник 2
двійнята
двійця
двійчастий
двійчатий
двійчи
двіліток
двір
двірець
двірка
Галаджовий, -а, -е. ? Спідниця така, як ганчірка, а корсет новий галаджовий. Г. Барв. 113.
Гнити, гнию, -єш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. І. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606.
Голомозько, -ка, м. Плѣшивецъ, лысый человѣкъ. Ном. № 6156.
Мітла́, -ли, ж. 1) Метла. Ой я тую далекую мітлами помечу, а до сеї близенької соколом полечу. Чуб. V. 26. 2) Комета. Мнж. 148. 8) Раст. = мітлиця ж. Вх. Пч. І. 8.
Наві́длі, наві́длів, наві́дліг, нар. Наотмашь. X. С. VII. 451.  
Позамазувати, -зую, -єш, гл. Замазать (во множествѣ).
Помилувати 2, -лую, -єш, гл. Помиловать; пощадить. Усе Бога молить, щоб Бог його помилував. Рудч. Ск. II. 22. Вовчики-братіки, помилуйте мене — не їжте. Рудч. Ск. І. 4.
Прохворіти, -рію, -єш, гл. Проболѣть.
Храпа, -пи, ж. Колоть на дорогѣ, замерзшая грязь. Тяжко на коні храпою їхати. Н. Вол. у.
Хребет, -бта, м. 1) Хребетъ, спина. Мил. М. 39. Досиділась що й сорочки на хребті нема ні в неї, ні в чоловіка. Рудч. Ск. І. 177. на хребті́ мати що. Имѣть на себѣ какую либо одежду. А їх матуся вже й сорочку пропила, на хребті тільки спідниця да юпчина. Г. Барв. 483. на хребет заробити що. Заработать себѣ на одежду. Тепер я хоч трохи людям пороблю, хоч на хребет зароблю яку шустелину, хоч буде в чому емірати. Г. Барв. 269. з хребта знімати що. Снимать одежду съ кого. Давай з її хребта усю шусте — лину здіймати: і се, каже, наше, і се наше. Г. Барв. 369. 2) Тупой край пилы. Шух. І. 175.
Нас спонсорують: