Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дударь

Дуда́рь, -ря́, м. 1) Мастеръ, дѣлающій дудки. 2) Играющій на свирѣли. 3) Родъ хороводной игры. Ив. 70. Ум. дуда́рик, дуда́рчик, дуда́ренько. Заграй мені, дударику, на дуду, тепер же я своє горе забуду. Чуб. V. 1110. Доньку видала за дударчика. Гол. ІІІ. 463. Ой сину, мій дудареньку, ти ж було селом ідеш, ти було в дуду граєш. Чуб. V. 1143.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 453.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУДАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУДАРЬ"
Додава́ння, -ня, с. Прибавленіе.
Доли́ну́ти, -ну, -неш, гл. Долетѣть.
Марша́лок, -лка, м. 1) Предводитель дворянства. Маршалок повітовий. К. МБ. II. 121. 2) Староста въ свадебномъ обрядѣ. Не дивуйтеся, маршалки, що коротенькі подарки. Мет. 190. 3) Дворецкій.
Надса́да, -ди, ж. Болѣзнь, поврежденіе отъ тяжелой работы; надорванность. 3 великою худобою животу надсада, з хорошою дружиною серденьку відрада. Чуб. V. 5
Обрабовувати, -бо́вую, -єш, сов. в. обрабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Грабить, ограбить. А диви, як тя обрабовує. Камен. у.
Пшінце, -ця́, с. Ум. отъ пшоно.
Розчолина, -ни, ж. Гора, на которой сверху внизъ идетъ одной полосой лѣсъ, а другой поле или пастбище. Шух. І. 73.
Терментина, -ни, ж. = терментиля. Вх. Пч. II. 36.
Ховзаниця, -ці, ж. = ковзалка. Вх. Зн. 65.
Червонолиций, -а, -е. = червоновидий. Перекупка, як жар червонолиця. МВ. І. 23. І з туману, як кажуть, стала виглядать червонолицяя Діана. Шевч. 576.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУДАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.